На щастя мене ти ростила
А доля зрадлива вела
І саваном білим накрила
І рано в могилу звела
Коли пламеніє край неба
І сонце з росою жартує
Умийся легенько росою
Я більше тебе не почую
Як птахи за обрій летять
І лист опадає на клені
Ти в гості мене не чекай
Я зіркою стану на небі
Колись через тисячу літ
Погляну на землю оцю
Де Смерть і Любов завжди поряд
Чекають на жертву свою
Коли червоніє калина
І віти додолу кладе
І тихо шепочеться з вітром
То знай, що ти чуєш мене
Хай пісня моя, рідна нене?
З небес привітає тебе
Коли соловейко співає
То знай, що ти чуєш мене
Коли червоніє край неба
І випадуть роси в траві
То знай, моя ненько, не роси
То сльози дівочі мої