Той хто не жив ніколи на чужИні
І не відчув вогонь пекельних дум -
Не зрозуміє, як болить людині,
Як крає серце нескінченний сум...
Буває защемить...аж - до нестями
І хочеться злетіти в туж, бо, мить -
Покласти квіти до могили мами
І довго-довго з нею говорить...
Розповісти, як тужно день при днині,
Як серце за УкрАїну болить,
Як я люблю її озера сині,
Високе небо і його блакить...
Люблю вітри, що дмуть у чистім полі
І як у небі мерехтить зоря,
Як сняться ті лани широкополі,
Де хлібом наливається зерня...
Там дивні люди, що не знають втоми:
Як ті комахи у трудах живуть,
Зустрінуть хлібом-сіллю в кожнім домі
Й куточок в свому серці віднайдуть..
На чужині - відламана ти гілка...
А зламане - не квітне...не цвіте...
На чужині ти назавжди - чужинка...
Хто не відчув - не зрозуміє те...
Той хто не жив ніколи на чужИні
І не пізнав страждання від розлук -
Не зрозуміє, як болить людині,
Як серце надривається від мук...