ДОЩ
Сьогодні дощ візьму під руку
І попрямую з ним у даль,
Щоб зник у небі сум розпуки,
Водою змило серця жаль.
Душа окропиться водою,
Оновиться у цім дощі
І вже не буде сиротою
Блукати Всесвітом в плащі…
З дощем усядуся на хмари,
Тихенько з ним погомоню,
І щезнуть обриси примари
Тої печалі і жалю…
Скінчиться дощ колись, і небо
Веселкою у світ майне,
Тож не сумуй, душа. Не треба…
Лиш небо вічне! Все – мине….
© Copyright:
Саша Моисеенко, 2015
Свидетельство о публикации №115022505111