Удень ми всесильні, ми міцні,
Але вночі нас розстрілюють наші страхи,
Наші нездійсненні плани та, по суті, паскудне життя,
Вони виносять нам смертний вирок та опускають гільйотину,
Але з першим променем сонця, як дитину,
Ранок народжує нас та кидає у вирій подій,
І мрій, яким ніколи не судилося збутися,
Позбутися наслідків безсонної ночі
Допомагає ефіопська арабіка, два кусня цукру,
Та сигаретний дим. І далі по звичайному графіку,
Тіснява у метро та робота до шостої,
Потім мерехтіння нескінченних кафе на проспекті,
В кожному - люди жруть суші, п'ють пиво і дешевий віскі,
Вони танцюють під гівняний російський шансон,
Вони щасливі, хоча й тільки цього вечера,
Вони сміються та фотографують свої бухі обличчя.
У що вірити, кого любити, на що сподіватися?
Підкажи мені телеведучий, співак, політик,
Я не зможу впоратися самотужки, я залежний,
Від думки інших, хоч я і кращий з усіх, особливий,
Як жити? В кайф чи не можна грішити?
Хтось дасть мені відповідь чи всім похуй?
Ось я вже вдома, врубаю свій ноут, вечеряю,
Гортаю нескінченну ленту новин, ***ових приколів
Та афоризмів. Вони трохи заповнють мою пустоту,
Добраніч, світе. До завтра...