О, земле моя, о страждалиця,
Як же тЕбе спасти від людей,
Тримають в руці вони палицю
Та лупцюють заради грошей.
О, земле моя, плодорідная,
Тобі важко творити добро,
Синці, що поставили іроди
Кровоточуть вже дуже давно.
Заплакані очі аж до сліпу,
Та залиті сльозами поля,
Є виність людей перед долею,
Тільки в чому твоя там вина?
О, земле моя, наче ластівка,
Ти хворієш з пробитим крилом,
У відповідь ти побажаєш нам
Не померти за лисим столом.
Артем Вдовиченко