Вже вітер не віє щосили,
І не чути пташині співи,
І день темнішим стає,
Коли не почуєш ні слова ніде.
Коли не побачиш висоти красу,
Не чутно і пахощів квітки гірської.
І все йде в холодну зиму,
В полон цариці льодової,
Відвернути від себе дуже тяжко яку.
І хочеш щодня бачити весну,
Життя не можливе без якої.