Думки летять, мов зорі в зорепаді,
Слова, що не встига за ними зір,
Кружляють, наче листя в листопаді,
І стеляться, мов килим, на папір…
Та деякі кружляють так завзято,
Що встигнути за ними я не маю сил.
А часом їх буває так багато,
Що спроба зрозуміти щось – лиш біль…