Торкає вітер до очей зволожених,
Несказане аж закипа в душі,
Високе небо, серце розтривожене,
Чарівний світ невгаданих віршів; -
Усе сповите смертно,
ототожнене
Із посміхом,
із диханням твоїм.
Додолу ллється віск
натхнення Божого,
Любов злітає полум’ям ясним!
Все істинно...
Та ввечері ТАК порожньо....
Як здійснити
світ заповітних мрій?!