Пробач за дні, коли без тебе я блукав
Коли втрачав можливість бачити світи
Була ти квіткою моїх яскравих мрій
Моїми ліками від злої самоти
Але вдихав парфюми інших я, дарив себе
В обіймах некоханих плинув час
Веселки в небі зводили мости
Хотіли назавжди з' єднати нас
Не знав я тільки - є ти, чи була
Чи бачились колись, були знайомі
У цьому світі вічна є любов
Але шляхи до неї майже невідомі
Отож стою на роздоріжжі літ
Позаду пил знеціненних думок
як дивно, з неба пада щастя дощ
А я від нього навіть не намок...