Лицарю короля Артура

Олись Лапковский
                Лі


Війна є протирічна річ.
І плинність, і пороги рік.
І хто зіп’є із Салмакід,
той стане, як Гермафродит.
Він і вона, вона і він.
Обоє разом. Де один є двоє.
А той, хто дивиться в зірки,
той бачить зорі у воді,
 і зорить квітку в озері 
той, хто себе кохає.
Серед каміння – прозорінь.
На муху плига головань.
І піна там, де водоспад.
Кружляє суфій.
 (Водограй.)
Поставить цятку поміж брів,
і дивить (в)  дзеркало, як див.
Як себе, люди, возлюбіть другого!
Бо другий – ти.
Є лиш один.
Цілує лід,
бо бачить слід від ковзана богині.
А кров людська – це не вода…
Вона залізна, як броня.
І їй хазяйка – не Луна й Венера.
Червоний Марс,
…і меч як хрест,
…і хрест як доля…