До статi, мене манить незалежнiсть мати,
На чеснi думки, по совiстi,
Чи в виновних прокинеться совiсть - нi,
Краще б всiх на дрантя, на лоскути, на плаття,
До матерi, з квiтами гарними, в траурi,
За тиждень поховати сина в мраморi,
Крихти памъятi з рук, сили на нулi,
Лице закрите, ховаючи шрами на тiлi,
Всi так, по дуру, милi, такi заботнi,
Всi безробiтнi i не мають грошей, хоч на роботi...
та й годi, дотики, пам'ятi поти,
Ми iх пiдтримаем у час единоi скорботи.