Можливо.
Розум у рожевій пудрі.
І, як у темряві, не пишуться вірші.
Якщо усі дорослі - "мудрі",
Чому тримають кулі у душі?
Чому ридають за журавлем в небі?
Чому живуть, як скисле молоко?
Не підійде вживати його в склепі,
А зранку вилити в новий сітком.
І під одним живемо всі ми сонцем.
І атеїсти, і євреї й лікарі.
І невеликими шматками у віконця,
Під оплески деремо серце, що горить.
І зрозумій, ти вічно падати не будеш.
Живеш, поки, як хворий, жити рвешся.
У білу ніч мене крізь темряву розбудиш.
І пом'янеш годинник, що ще б'ється.