Коханці на одну ніч.
Допався до тіла її,
як дурний до хліба.
Причастився вином її.
Тепер - хоч плач.
Не можеш без неї,
як без героїну.
Герої вмирають, пускають коней вскач
в пустелю, де вітер замітає сліди,
де забувається швидко чиїх були сини
і за що воювали.
Я не знаю, як довго живе моя любов,
де вона мешкає,
коли мене немає у світі цьому
і в тому нема.
Німа сцена. Маски скинуто.
За вікном сіріє.
" Каву будеш?".
Мовчу. Не буди мене!
Нічого ж не було?