Ганнусенька, Ганнуся
Чорні брови, карі очі
Коса довга темно руса
І сама струнка, вродлива
Немов вишня, що на ранок
Білим цвітом зацвіла
Народилась ти у полі, у жнива
Де матуся жито жала
Вітерець привітно дихав
Привітався й побіг далі
Сонце в небі засміялось
Сяйвом сипало на ниву
Де на світ ти народилась
Тільки хмара не зраділа
Сховала сонце, ще й гула:
«Не буде щастя цій дитині!»
Від грому небо розкололось
Лилась вода, як із відра
Упали краплі на дитину
А потім струменем вода
А матуся?
А матуся так злякалась
Що забула попросити
В бога щастя для дитини
То й жила ти нещасливо
Від колиски й до могили
25 вересня 2011 року