Шановний мій друже, ми завше бідуєм,
І знову ми стали у той же капкан
Щоразу всі разом чомусь голосуєм,
Та вірим - вгамуєм брехні балаган.
Чомусь не міняється майже нічого,
І цикли за циклами чергою йдуть,
Терпіння не вічне, чекати недовго,
Позбудуться люди залізних тих пут.
Це треба спини, ще поки не пізно,
Інакше прокинеться гнів праотців,
Згадає весь світ коліївщини пісню,
Як косами нищили люди панів.
Пора вже повірити в силу народу,
І ближньому руку подати в біді.
Любити країну і навіть в негоду,
Не ховатись, як птаха в своєму гнізді.
Дата створення: 15.03.2015