Десь за степом сховається сонце ,
Обрій зітре знецінені дні
Наче подих життя догорає
Мерехтіннями хвиль на воді
Тихо плескає розпачь печаллю
Берегами застигли роки
Стука вітер від відчаю долі
В розмальовані небом хмарки
Не співає мовчання словами
Не шепочуть загублені зорі
Сльози болі від чорної туги
У людей як на диво прозорі
Ніч все стерпить, відпустить, знеболить
У ві сні всі загояться рани
Вранці мрії із бухти надії
Знову вийдуть в нові океани !