Из украинской поэзии:
Лина КОСТЕНКО
* * *
Доборолись мы! Добалакались!
Досварились мы, аж гремит!
Украина, была ты когда-либо
независимой, хоть на миг:
от оков тех, что волю сковывают,
от копыт, тех, что в душу бьют,
от чужих, что тебя упаковывают,
и своих, что тебя продают?!
Популяция! Нация! Массы!
И сейчас, и вчера, и всю жизнь
украинского пекла гримасы
допекли меня. И спеклись!
Весь разброд тот и ропот безбожный,
и века безрассудства вдогон, –
пусть он спалит всю эту ничтожность,
украинского пекла огонь.
Перевод с украинского
Марины АХМЕДОВОЙ-КОЛЮБАКИНОЙ
Ліна Костенко
* * *
Доборолися! Добалакались!
Досварилися, аж гримить!
Україно, чи ти була колись
незалежною хоч на мить:
від кайданів, що волю сковують,
від копит, що у душу б'ють,
від чужих, що тебе скуповують,
і своїх, що тебе продають?!
Популяція! Нація! Маси!
І сьогодні, і вчора, й колись
українського пекла гримаси
упеклися мені. Упеклись!
Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство,
і віки без голів'я вдогонь, –
хай він спалить усе це нікчемство,
українського пекла вогонь!
Художник Иван Хивренко