-Мамо, що це? Ліс рудий, мов лис!- хлопчик визирає у віконце.
Руку мами міцно він затис.
-Мамо, він рудий як сонце!
-Ні, синочку, сонце - то тепло, - мати сумно опускає очі,
А оцей ось ліс - суцільне зло,
Зло, безвихідь та безсонні ночі...
-Мамо, як це - ліс, і раптом - зло?-у дитячим погляді питання...
У червоний вифарбувалось скло...
Хлопчик, ти щасливий від незнання...