коли ти мене цілуєш,
я справді надіюся, що десь
закохані помирають в один день
з різницею в декілька годин.
на скільки б тебе вистачило хвилин,
якщо б твій поет отримав поцілунок
в потилицю від гордого потягу?
скільки б секунд я коливався
і не міг стрибнути, якщо б тебе загубило море
у буйному коловороті?
коли ти мене цілуєш у лоба,
я справді вірю, що десь існують молоді люди,
що кохають лише одне одного
і ні в чому в світі не сумніваються,
що усі їх поцілунки у чужу шию,
та дорослі ігри у схованки
під ковдрою не з тими - вигадки.
коли я обіймаю тебе зі спини,
миючу руки пахучим милом,
я справді вірю, що в тобі визріває моя
мрія
коли ти засинаєш, ніжно дихаючи в мою шию,
я сумніваюся, що усьому цьому світі
існує людина, щасливіша за мене
у ті самі хвилини
звісно, усе це невчасно
мої вірші,
як завжди,
трішечки невтішні,
але
твої губи зі смаком теплої вишні