Клене, клене, ти високий
І стрункий – на диво!
Свої віти ти розкинув
Широко, красиво.
Своє листя золотаве
Дітям ти даруєш,
Сам же в небо задивився
І про щось міркуєш.
Мрієш ти про ясне сонце,
Вітерець духмяний,
Про пісні веселі, щирі
Діточок рум’яних.