Пелюстки старовинного романсу. Лина Костенко

Фили-Грань
                Перевод с украинского:

                ЛЕПЕСТКИ СТАРИННОГО РОМАНСА

Тот клавесин и плакал, и жалел
о чьей-то боли. Крылья ночь простёрла.
Старик-певец, как пеликан, запел –
процеживая музыку сквозь горло.

Он был старик и плакал не про нас.
Тот голос был… Акустика ль иная?
Но умирал под люстрами романс,
прекрасных слов увядший цвет роняя.

На головы – тут не до соловьёв,
тут гнёзда  вьют заботы, будни, страсти –
упал романс, как он любил её,
и не забыть вовек тех слов о счастье.

Какой вокал! Как старое вино…
…И «бабочка» манишку воскрешает.
Красавиц стайка снова, как давно,
к нему по лунной стёжке поспешает.

А после стихла музыка. Антракт.
Мужчин тянуло к прозе, как положено.
Молчали дамы. Стало всё не так.
Не соблазнились пивом и мороженым.

Старик без грима пел и без гримас.
Нездешние, слова казались ясными.
О, посвятите женщине романс!
Легко ли быть так долго не прекрасными!..

******************

     Оригинал здесь: http://ukrbooks.com/ua/Peljustky_starovynnogo_romansu/

Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.