В1длуння л1тнього тепла

Татьяна Овдиенко
Навколо ліс-глибока осінь...
Асфальт мокріє від дощу.
Дерева в неба сонця просять.
І лист лягає на траву.

В цю пору чути запах листя,
Що на сирій землі лежить.
То погляд сонця променистий,
То подих літа-ніжна мить.

У цій порі є щось магічне,
Немов би полум"я пала,
І все що зриме,що зустрічне-
Відлуння літнього тепла.