а він такий весь сонячний, хоча з чорним волоссям
його очі мені замінять небо, хоча вони й карі.
і навіть спів соловейка не зрівняється з його голоссям
до нього моє кохання дике, мов справжнє сафарі.
у нього такі сильні руки, що, мабуть, заміняють кайдани
від нього в мене залежність як від білого шоколаду
поцілунки з ним кружать голову сильніш за урагани
а його запах не порівнюється навіть з запахом мармеладу.
він мені каже "сиди вдома" і "нікуди не йди" -
колись від таких слів у мене на віях з'являлись краплини.
та якщо скласти усю правду, що він казав - не вистачить доби
тут річ йде навіть не на хвилини.
з ним поруч я ввійшла у весну, це хочу повторити
і не один, а сотні тисяч разів, нехай стільки не живуть.
він знає про моє минуле, улюблений чай та квіти
і я з ним буду поруч тоді, коли інші від нього пійдуть..
можливо, я лише йому життя ускладню з разу і на завжди,
можливо, я йому і не потрібна, але він про це не каже.
але лише з ним я забуваю про усі малі негаразди,
але тільки коли кохають кажуть: "Без тебе на низ заляжу"