http://maria.sarov.info/poezia/poezia_pahlyovska.html - стихи на украинском
Автор: Оксана Пахлёвская
Перевод с украинского языка Инессы Соколовой
КАЗАЦКИЕ ОРКЕСТРЫ
Не только ружья, и не только ружья,
и музыка у казаков была.
Литавры тяжелы – не просто сдюжить
цимбалы тоже – запрягай вола.
Оркестры – не к веселью, не для свадьбы,
они за войском шли, неся свой крест.
а инструментов – сотни, не соврать бы,
ведь не простой – казацкий был оркестр!
А что харчи? В них бублики, колбасы?
Изысков нет, и это не беда.
Скакали по ухабам тулумбасы,
И скрипки. Ныла грузная труба.
Театром предков простиралось поле,
сложить там можно голову свою.
А перед ними – только смерть и воля.
А там за ними – музыка в бою.
Сто лет назад. Из памяти не стёрто.
Тревожный дым костров сторожевых!
Как музыка оплакивала мертвых.
Как снова в бой звала ещё живых.
Упал с коня –
Не слышали, чтоб вскрикнул.
Живой навеки в памяти земли.
На древнем гербе сабля есть и скрипка
И скрещенные сабли. Посмотри.
Оригинал
Автор: Оксана Пахлёвская
КОЗАЦЬКІ ОРКЕСТРИ
Не тільки зброя, ох, не тільки зброя,
а в козаків і музика була.
Такі литаври - не піднімуть троє,
такі цимбали - запрягай вола.
Це ж не весільна музика троїста,
а це ж за військом, на багато верст.
А інструментів, може, там аж триста,
бо ж не який - козацький був оркестр!
А що харчі, що кнедлики, ковбаси?
Без кармазинів також не біда.
Стрибали на вибоях тулумбаси.
Дзвеніла скрипка. І гула дуда.
Театри предків - простір того поля,
де можна скласти голову свою.
А перед ними - тільки смерть і воля.
А там за ними - музика в бою.
Важкі віки. Але не марні жертви.
Тривожний дим фігур сторожових!
Та музика оплакувала мертвих.
І знов до бою звала ще живих.
Хтось впав з коня.
Не чутно нам, чи скрикнув.
Живий навіки пам'яттю землі.
Мов давній герб - шаблІ оті і скрипка.
Козацька скрипка. Схрещені шаблі