Мне кажется, сейчас живу не я

Любовь Шикторова
Мне кажется, что здесь живу не я,
А за меня живёт другой на свете
В моём подобии.
Ни глаз и ни ушей,
Ни рук, ни ног, ни рта. Он отчужденный
В своём же теле.
И, самозамкнутый, во тьмущей тьме завис
Тот сгусток боли.
И ты, родившись, только обнажил,
А не прирос, не слился с телом. Не дошел
До плоти. Только прохожий-перехожий
Между мирами, суетишься лишь
На краешке чужого существования.
Сто ночей
Впереди и сто ночей позади,
А между ними – куколка немая:
Раскалена, бела от самоболи,
Как точка ада, лаконичный крик
Вселенной, маленькая дробинка солнца,
Отчужденная и заблудившаяся в теле.
Ты еще ждешь рожденья для себя,
А смерть вошла в тебя уже давно.

Вольный перевод:

Мне кажется, сейчас живу не я,
Другой живёт вместо меня на свете
В моём подобии. Я отчужденный на планете.
Ни рук, ни ног, ни глаз, ушей и рта…
Как будто бы повис в кромешной тьме,
Как сгусток боли самоотстранённый.
Родившись – тьмою тут же я плененный.
И к плоти прирасти дано не мне…
Между мирами только я прохожий,
И существую где-то в глубине.
Чужая жизнь даёт дыханье мне,
На краешке поймав меня. О Боже!
А впереди мне светит сто ночей
И сто ночей томится позади…
А между ними – Боже, сохрани –
Немая куколка, ничей… ничей… ничей…
Своею болью так раскалена
Моя душа, как будто точка ада.
Что в этой жизни человеку надо?
Вселенной лаконичный крик добра.
Ты ждешь еще рожденья для себя, 
А смерть уже давно вошла в свои права. 

Оригинал:

Василь Стус

Мені здається, що живу не я,
а інший хтось живе за мене в світі
в моїй подобі.
Ні очей, ні вух,
ні рук, ні ніг, ні рота. Очужілий
в своєму тілі. І, кавалок болю,
і, самозамкнений, у тьмущій тьмі завис.
Ти, народившись, виголів лишень,
а не приріс до тіла. Не дійшов
своєї плоті. Тільки перехожий
межисвітів, ворушишся на споді
чужого існування.
Сто ночей
попереду і сто ночей позаду,
а межи ними — лялечка німа:
розпечена, аж біла з самоболю,
як цятка пекла, лаконічний крик
усесвіту, маленький шротик сонця,
зчужілий і заблуканий у тілі.
Ти ждеш іще народження для себе,
а смерть ввійшла у тебе вже давно.