Я йшла по вулиці одна,
Самотньо посміхаючись до себе.
Хіба була в тому чия вина?
Ніхто ж не знав як жити треба.
По вулиці лилась мелодія сумна
І тихо обіймала мої плечі.
На серці тяжко, та вона
Робила легкими такі важливі речі...
І сонце навіть якось посіріло,
І стало надто низьким,
Та зовсім вже й не гріло.
А що було мені близьким -
То те давно згоріло...
5.03.2015