Натарадхе.
Спасибки Серёжк за правки.
Є дівчини на білім світі, мамо,
такі чарівні, що бракує слів.
Я знав, що десь живе моя любов, моя жадана,
та й пощастило - я ії зустрів.
Та щастя завжди поруч із бідою -
що зробиш, мамо, так було і є.
Забрав ії в Сибір літак з собою, і з собою
вона забрала серденько моє.
Її кохаю до нестями,
до божевілля, сам не свій.
Вона і ніч мені і ранок,
вона - країна моїх мрій.
Тепер моя душа десь під снігами,
її душа у Києві живе.
Торкаємось одне одного дзвінками та й листами
"Люблю тебя" та й "Люблю я тебе".
Я знаю, мамо, любов то є сила,
що надихне обох нас до життя.
Чекаю, повернеться моя люба, моя мила
й очима скаже "Я люблю тебя".
Її кохаю до нестями,
до божевілля, сам не свій.
Живу в її долонях, мамо,
вона - країна моїх мрій.