Задивився козаченько
На личко дівоче...
Дівча стоїть на місточку,
Тай ніби клекоче...
Не вдивляйся козаченьку
В очі голубії...
І вдовине ти сердечко
Не край, буревію...
Бо мій милий на війноньку
Пішов... не вернувся...
Я ж до тебе, козаченьку,
Прийду, пригорнуся...
Стала мати на порозі
Тай гукає дочку,
А вона за тим козаком
Пішла в невісточки...
Повіз її козаченько
Далеко, за гори...
Тільки з ним вона пізнала
Не щастя, а горе...
Сидить, плаче дівчинонька,
Сльози витирає...
Де ж ти, рідна домівонько,
Серце туга крає...