Палящий летний зной... лесов томленье…
загар дорог…размо'ренность левад…
Идёт гроза, как звонкое явленье,
садам сомлевшим руки целовать.
И капли первые о стёкла ударяли,
Кардиограмма молний жгла, крива...
Ветра с разгону скрипку поломали,
гудит от ветра сосен голова.
И трепет веток, страх, незнанье, что там,
и шалость ливней в бешеном огне!
Ну, вот и всё. Отплачется природа.
Ей станет легче всё же. Как и мне.
Оригинал:
Пекучий день... лісів солодка млява...
смага стежок... сонливиці левад...
Іде гроза, дзвінка і кучерява
садам замлілі руки цілувать.
Краплини перші вдарили об шибку.
Кардіограма блиснула крива.
Вітри з розгону поламали скрипку
гуде у сосен буйна голова.
Тремтіння віт, і жах, і насолода,
шаленство злив у білому вогні!
Ну, от і все. Одплачеться природа,
їй стане легше, певно. Як мені.