Не кажіть, що з нами потім буде,
коли небо виплаче ввесь біль,
перестане битись серце в грудях,
перестане обертатись світ…
Але каятись не пізно…
В тиші дивні голоси,
завмирають, ніби пісня,
після скоєних гріхів…
Виростають тіні з часом
несказанні мучать сни,
диким криком – страху гаслом
залишає ніч сліди…
А потому лиш страждання,
на шматки рве душі пам'ять…
Ненажерливе мовчання
вічно нічого нам лаять…