Перевод с украинского:
Затишье запоёт порой сиреной.
Не надо воска, я не Одиссей.
Ждут львы, что затаились за ареной,
И жизнь всегда привычно – Колизей.
И отдавали люди жизнь за веру.
Извечный спорт изобрели не мы.
Тут главное – в глаза вглядеться зверю
и оставаться, попросту, людьми.
Когда меня потянут на арену,
когда натравят зверя на меня,
о, я узнаю путь непроторённый
к свирепой злости и к закату дня!
Она во мне, восстанья суть святая.
И я всмотрюсь в кровавый наш туман.
И перед палачами не растаю,
скажу – первейшею из христиан:
– Меня сжечь не под силу вам: не боги.
Огонь холодный, он давно погас.
И ваши львы уже мне лижут ноги.
И слуги усмехаются на вас.
Оригинал:
А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде мене арена.
Життя, мабуть,— це завжди Колізей
І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний винайшли не ми.
Тут головне — дивитись в очі звіру
і просто — залишатися людьми.
Коли мене потягнуть на арену,
коли на мене звіра нацькують,
о, я впізнаю ту непроторенну
глупоту вашу, вашу мстиву лють!
Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останню
скажу, як той найперший з християн:
— Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваші леви лижуть мені ноги.
І ваші слуги насміялись з вас.