Мати та донька мали якось розмову:
- «Як справи у школі? Встигаєш у всьому?»
Доня у відповідь: - «Мов, все, мам, гаразд.
Була я черговою, вимила клас»
- «От молодець! І хоча справ багато,
в чистому класі навчатися – свято»
- «Та ні, мамо, миємо після навчання.
Комісія бали дає за завдання!
Мити раніше – вся праця зникає»
Мати всміхнулась: та он як буває!
Раптом до них завітала бабуся.
Їй років сто, точно не помилюся.
Має синів сім, три доні турботні,
онуків – ще більше, близько півсотні,
та сто три правнуки. Мати вклонилась.
- «Проходьте бабусю. Мабуть, втомились»
Дочка вжахнулась: - «Та дощ же надворі!»
- «Тихо!» - «Сідайте, не слухайте доні»
Ще довго сиділа за чаєм вона.
А тільки пішла, вже до мами мала:
- «Мамо, та в неї ж брудні черевики!
Ми б не пустили – розводи великі»
Мати їй каже: - «Нас всіх прикраша -
не чиста підлога, а чиста душа!»