Автор: Оксана Пахлёвская (дочь Лины Васильевны Костенко)
Перевод с украинского языка: Инесса Соколова
Далёкий берег. Охра, бирюза.
Разбилось небо золотым разрядом.
В тебе любовь бурлила, как гроза
над молодым и обомлевшим садом.
То заявляла голосом воды,
то обрывалась в темноте струною, –
а сад был молод, полон красоты.
Гроза прошла, жалея, стороною.
Запомнил всё же сад её крыла,
гроза нигде с дороги не свернула,
а лишь за плечи молча обняла
и только в очи тихо заглянула.
Она в годах, ей много тысяч лет,
А у него едва раскрылись листья
Полуживой, смотрел ей робко вслед.
И расцветал. И плакал. И молился.
Оригинал
* * *
Далекий обрій. Вохра. Бірюза.
Розбилось небо золотим розрядом.
В тобі любов ходила, як гроза
над молодим і обімлілим садом.
То говорила голосом води,
то обривалась в темряві струною, -
він був, той сад, ще зовсім молодий.
Гроза його минула стороною.
Він пам'ятає тінь її крила -
гроза ніде з дороги не звернула,
а лиш за плечі мовчки обняла
і тільки в очі тихо зазирнула.
Бо їй було багато тисяч літ.
А в нього ледве прокидалось листя.
Напівживий, він їй дивився вслід.
І розцвітав. І плакав, І молився.