Моя, рідненька, мила Україна!
Ти сльози ллеш до забуття.
Така була ж ти ,дівчинка красива
Така була,доки війна прийшла.
Встань, но! З колін
Та й витри сльози,
Нічого,що роздітая.
Усе мине,як сині грози,
Усиплять нас ще квітами.
Розпустиш коси свої довгі
І пісню рідну запоєш.
І зрозумієш вже так скоро,
Що ти в сердцях, завжди живеш...