Скрізь маячить безодня, невагомість відчуттів,
Я чую острах, беззвучний крик, безжальній спів...
Тремтячі руки, простягнуті до безбарвного неба -
До Бога прохання - зупинити смерть нарешті треба...
Немає сил, життя не нескінчене, у душах жар палає,
Чому не можуть вчені біль та смуток (бездушну зграю)
Опанувати? Щоб зникли навік, і сонечко хмари розігнало,
Заради життя потрібен мир, якого всім нам дуже бракувало...