Влетіла зозуля до зятя до хати
Вона прилетіла доньку врятувати.
Ой, мамо рідненька, яке мені горе,
Без хліба і соли, щасливої долі.
І йокнуло серце у рідноЇ мати:
Ходімо додому і будемо з нами.
Не можу матусю, я мушу терпіти,
Я хочу, щоб з татом були мої діти.
Горобчиком хліба тобі передала,
Маленький синиці дала хліба і водиці.
Багато в житті тобі, доню, давала,
А долю сама ти собі вибирала.
Зляглася матусю и більш не літає
І тільки у Бога їй долю благає.