Світ тебе не бачить,
Не цілує в лоба
Колись був розп'ятий
Та відрікся Бога
Не зійшов в безодню,
Не піднявся в небо
Був колись потрібен
А тепер не треба
Мав співучий голос
Та мовчав і слухав
Коли біль давила
На стигмати дмухав
Мріяв стати світлом
Та не вмів горіти
Мудрість не приходить
А вже став старіти
Ходиш біля прірви
Дивишся край неба
Сам собі набрид вже
В інших є потреба
Але щоб не було б
Тут не заховатись
То дурне заняття
в сОбі маскуватись
Прокидайся швидше
Вийди із дрімоти
Запитай у себе
В цьому світі - хто ти?
Нащо тут з'явився?
Що знайти тут треба?
Чом душа в тісноті,
Проситься до неба?