Як боляче...
Ковтаючи холодне і гірке повітря
Тонути в поораних хвилях безвиході
Чорним серпанком лягла ніч на плечі
В солоній заплаканій самотності
Тінню зосталась біля мене
Вітер неминучих змін бив без жалю
Женучи все далі від тебе
Занімілими руками, як божевільна
Я жадно крала у неба світанок
Заплітаючи в коси спогади свої
Вимальовувала на сухій потрісканій землі
Твій портрет...
Тримаючись з останніх сил
Скаліченими пальцями пісок до себе пригортала
Кожну крупиночку мов скарб я берегла
Бо твої ноги торкалися його
На крихких крильцях метеликів
Листи тобі писала й вони летіли внікуди
Ти не прийдеш...Як боляче...
Стомленими, скляними очима
Вдивлялася в далечінь, можливо ти десь там
Ні, я залишились одна в цім світі
Засліплена чужим і диким почуттям
Воно мене зсередини руйнує
Що серце без любові? Камінь
Байдуже тобі, мені ж...
Так боляче
Зб. Бите скло