Падає дощ...
Чи то сльози скрапають
Гарячі такі, що аж руки пече
Забери мої сльози
Сховай їх далеко-далеко від світу
Щоб ніхто не побачив яка я слабка
Всміхаюсь...
Радію і граю свою вже останню роль
Коли ж вже Маестро вдосталь натішиться мною?
Коли скинуть маски актори усі?
і справжні обличчя покажуть
Я вже відчуваю що глибоко нитки вросли
Чи зумію я гідно зіграти цю роль?
І чи в силах я буду іншу зіграти?
Чи я це?
Дивлюся у дзеркало
Дивуюсь, боюсь, бо знаю, що це не я
А де я? Куди ж я сховалась?
Коли назад до себе повернусь?
Шукаю дорогу додому
А дощ все сильніше в обличчя січе
Іскорка в серці мала б зігріти
А серце палає, серце пече
Вирву його з грудей і залишу на пустій дорозі
А хтось знайде, руками пригорне до свого серця
А я, побита каменями долі
Буду лежати під променями скаліченого сонця
Хай спалить тіло, що не належить вже мені
Згорю в вогні
Останню роль зіграю гідно
Зб. Бите скло