И молодая мать под солнцем юным,
И на руках младенец у нее,
И в воздухе прозрачном – будто струны,
Ведут шмели гудение свое.
Поет – себе, ребенку ли – готовым
Отделаться ответом не берусь...
И молодая мать, и юным Словом
Исходит яблонь утренняя грусть.
Всех умных, глупых, малых и великих,
Прославленных, забытых – нету их.
Но не было народов безъязыких,
Еще народов не было немых!
с украинского
Леонід Кисельов. І мати молода, і сонце юне...
І мати молода, і сонце юне,
І в неї на колінах немовля.
В прозорому повітрі, наче струни,
Гудіння оксамитного джмеля.
Прислухаюсь — співає колискову,
Не знати, чи дитині, чи собі…
І мати молода, і юне Слово,
І яблуні у ранішній журбі.
Розумні і дурні, малі й великі,
Уславлені й забуті — все пройшло,
Та не було народів без'язиких,
Іще німих народів не було!
1968.