Була зима холодна і сувора,
Сніги панують ще довколо,
Але весна, весна уже настала
І в березні, синочку мій,
Тебе я сповивала.
Рости синочку, нехай тебе
Мине лиха година.
Нехай тебе в житті зустріне
Щасливая стежина.
Пригрило сонечко тепленьке,
Твою голівку, оченята
І вперше у житті до мами рідної
Простяг ти рученята.
Пролетіли роки, мов у небі хмарини,
І сліду не лишилося
Від малого хлопчини.
Відкрилися двері до моєї хати,
Любо матусю, з весіллям
Можешь нас вітати.
А мама стояла, змахнувши сльозину,
Тримавши за руку чужую дитину.
Проходь, моя доню,
І сядь біля мами,
Тепер не чужа нам,
Тепер будешь жити із нами.
Гучненьке весілля згуляли,
Родина і гості дітям 'Гірко' кричали.
А мамо і тато стояли в куточку,
Дивились на щастя сина і дочки.
От і онуки з'явились, які стали на ноги,
Дідусь і бабуся чекають з дороги.
Зайшовши до хати, вклонившись нізенько,
Цілують нам руки, які вже стареньки.
Пролетіли роки, мов крилом птиця махнула,
З той щасливоі весни 50 років минуло.