Наше небо вкривається хмарами.
Знову ти все не Так розумієш...
Сонце зайняте своїми справами
І ми потроху стаємо чужими.
Все,що було залишилось в минулому.
Промені щастя згадаємо знов.
Мабуть, швидко тоді спалахнули ми,
Зараз холоне в мені твоя кров.
Що буде далі не скажуть синоптики-
Все залежить тільки від нас.
Може не треба кидати дротики?
Може настане для них інший час?
Фрази дощем зривались на голову.
Знову ти все не так розумієш...
Я залишаю твою сторону.
Тому що мене ти вже не зігрієш...