В вагоне... Из Василия Симоненко

Светлана Груздева
                Перевод с украинского:


Ты сидишь напротив, кучерява,
Из-под век внезапно: «блысь» да «блысь».
И во взгляде нежном и лукавом
Хитрость с увлечённостью сплелись.

Та усмешка де'вичья живая
Будит в сердце не любовь, не песнь.
Нет, твоей любви я не желаю,
Но не думай так, что это спесь.

Для тебя игрушка я, забава,
Да и то – лишь жажду утолить.
Не хочу я, не имею права
Сердце на частички распилить.

Пустотой полны живые очи,
Легкомыслие в душе, покой.
И сказать я должен, между прочим,
Что поклялся в верности другой,

Той девчонке, что тебе не пара.
Тем очам у сердца пламенеть.
А в твоих…хотя  и пышут жаром,
Льдинки вижу в их шальном огне.

Я себя не дам тебе в забаву,
Ни теперь, ни после, впереди.
Не гляди же на меня лукаво,
Не гляди, ты слышишь, не гляди.


Оригинал:


Ти сидиш навпроти, кучерява,
і з-під вій на мене - блись та блись.
У твоєму погляді лукавім
хитрість і захоплення сплелись.

Та весела посмішка дівоча
будить в серці не любов, не спів.
Ні, твого кохання я не хочу,
як ніколи фальші не хотів.

Я для тебе іграшка, забава,
Але й то всього лише на мить
Я ж не хочу, я не маю права
на дрібниці серце розпилить.

Бо крізь очі видно порожнечу,
Легковажність у душі твоїй
Та й сказати мушу я, до речі,
Що поклявсь у вірності другій.

Тій дівчині, що тобі не пара.
В неї очі ніжні та ясні,
А у тебе нині пашать жаром,
Тільки кригу видно в тім вогні.

Я ж себе не дам тобі в забаву
Ні тепер, ні завтра, ні колись...
Не дивись на мене так лукаво,
Не дивися, чуєш, не дивись.


Даты жизни: 08.01.1935 - 13.12.1963

В 1962 году Василь Симоненко вместе с А. Горской и Л. Танюком обнаружили места захоронения расстрелянных НКВД на Лукьяновском и Васильковском кладбищах, в Быковне(Черкассы, Украина), о чём и было сделано заявление в городской совет. После этого он был несколько раз жестоко избит неизвестными. В 1963 году, вскоре после избиения, он умер от скоротечной болезни почек.


Спасибо за оригинал Нине Шендрик!