Шершневі страхи живлять твої кошмари,
шкребуться в горлі, жалять до сліз повіки,
в полоні літер спротив чинити марно –
пильнуєш тишу, аби із неї життя створити:
ввібрати звук, невідомий чужим істотам,
один на двох, що зривається, наче вишня,
й летить у сон, потрапляючи в сонця соти,
які гудуть на всіх мовах – живих та грішних.