Говорив би зі мною, та хтось нам стулив вуста.
Хтось сказав тобі, що не та я.
Що не свята.
Не для тебе я зліплена, дивись - не з твого ребра.
Що від мене тобі, ні спокою. Ні добра.
Що від мене, сховатись легше, ніж потім жити, з тим, як я перетворюю в попіл слова і квіти.
З тим, як я, у війні за свободу життя и думки, поламаю тобі надію і зв'яжу руки.
Говорив би зі мною, хоч істина й не в словах.
Хтось сказав тобі, що я камінь, а ти є птах.
Що, лише, доторкнувшись до тебе - зламаю крила.
Ні тепла, ні любові, тобі принести не в силах.
Що у нас, лише клята карма, а не кохання.
Що я в тебе не перша, і певно ж, що не остання.
Хтось хотів, щоб замовчали наши душі.
Та переміг.
Ти мовчав - я схиляла скроні до твоїх ніг.