стихотворение Лины Костенко
Це ж треба мати в голові олію,
щоб після цього вірити в святе?
Хотів Рахіль — тобі підсунуть Лію,
обняв, розчуливсь — а воно не те...
Вона ж лежить нелюблена під боком,
Вона ж жадає ласки, Боже мій —
цей перестарок з більмуватим оком
і сірі вії кліпають як міль.
В очах у неї плавають медузи
і стан годиться лиш для фартуха...
Ти не тулись до мене, ти недуже —
воно мені, як вірність реп'яха.
До свого тестя зранку прийде Яків:
«Я ж так любив! За що мені цей біль?»
А тесть йому: «Чого ото б я якав?
Яка різниця, Лія чи Рахіль...»
— Яка різниця?! О, Яка різниця!
старезна торбо, напхата грішми!
Рахіль — це мрія, Лія — це спідниця,
і це з Рахіллю знаємо лиш ми...
Вона тоді стояла при колодязі,
Ішов я спраглий спрагою пустель —
це доля у шарлатовому одязі
мені у вічі глянула.
— Пусте.
— А я ж кажу — Стояла при колодязі,
я їй всміхнувся і забув слова.
Я воду пив з долоні, як із лотоса...
Тож як тепер я житиму?!
— Дива.
Скажу тобі дурний ти ще по совісті.
У тебе вітер свище в голові.
Рахіль — це блаж, а Лія — це пасовиська,
Втім одроби — і матимеш їх дві.
... Що ж, одроблю сім літ і не оглянусь.
Мої обидві — добрий епілог!
А інтересно, як цілує Янус —
Навперемінку чи одразу двох?
и мой перевод
хоть ни о чем я в жизни не жалею,
но как поверить, есть ли что в ней свято
влюбляемся в Рахель, но в жены -Лею
мы получаем от судьбы проклятой
она несчастна, нелюбима...рядом
но как же ласки ждёт, о Боже мой!
в морщинках лоб и с помутненным взглядом
ресницы серые дрожали словно моль
глаза- колючие бесстрастные медузы
твой стан не люб ни наяву и ни во сне
пустая и никчемная обуза
репейником приставшая ко мне
а поутру кричал от боли, плакал
к отцу сестёр направился скорей
но тот сказал: "ах, бедный Яков
какая разница, что Лея, что Рахель?"
-какая разница? как выразить словами?
да, с одного ствола пусть два листа,
но Лея торба, полная деньгами,
Рахель же...а Рахель мечта!!!
она тогда стояла у колодца
пустыни знойной жаждою томим,
её увидел. красотой затмила солнце
и это было счастье нас двоих
забыты все слова и все, что есть вокруг
кто я , с кем был я и откуда,
когда я воду пил с её прекрасных рук
и это было наше маленькое чудо!
-ах, глупый Яков, поумнеешь ты когда?
одна любовь...и ветер в голове
Рахель-то блажь, а Лея тучные стада
но впрочем, отработаешь, и будут две
-что ж, отработаю, семь лет-то малость
Рахель моя! и мысль ласкает слух
вот интересно: а двуликий Янус
ласкает в очередь иль сразу двух...?