Що скажешь, друже? Так, забили,
На нас забили вже давно.
Лишили нас, чого любили,
Вважали всіх нас за лайно.
Душа болить за те, що вкрали,
За той розбомблений Донбас.
Ми готувались, та не знали,
Що за лохів тримали нас.
І ось тепер сидить у влади
Фашистів жадібна орда.
Вона смердить від фальшу зради,
Руйнує мирні города.
А чи були з тобою зрячі?
Нас всіх продали, як змогли,
Бо ми давно вже мухи сплячі,
І що ж тепер? Не зберегли.
На долю пізно все валити,
Мовчали, наче таргани.
Тепер втекли, жадаєм жити,
Ми також винні як вони!