Йду наосліп, керуючись лише почуттями
Тільки згадки дають сили вільно дихати.
Палітра пам’яті написана ніби фарбами,
Палітра, яка не дає можливості зникнути.
Як же хочеться розчинитись, втекти, забути
Нікому не говорити, минуле не ворушити.
Зібрати мотлох в одній кімнаті і замкнути,
Наосліп дійти до тебе і назавжди лишитись.