Дощі нарешті теплі. Час і нам
обійми відкривати і фіранки
і знову вірити у добрі ранки,
шукати п'ять пелюсток у бузку
і надягати сукні до сніданку.
Тепер я можу знов дивитись сни
і гріти душу вже не алкоголем,
прощатися до осені із болем,
сховати його в чималенький сейф -
надійний і захищений паролем.
Як кажуть, "лєто - малєнькая жизнь",
тоді весна - моя маленька мрія.
Я переводжу час і розумію:
+3: Афіни, Вільнюс, Кишинів -
сміюся - ще і мати їх, Софія!