І я, немов сучасний Прометей,
Іду у гору,
Обминаючи болота.
І очі втомлені гнучким кнутом.
І руки не бажають навіть злота.
Коли скінчиться внутрішня війна?
Конфлікт світів, який не має хисту.
З одного боку ще невинне немовля.
А з іншого вже жіночка з намистом.
Коли ти, в'язень, назовеш себе прекрасним?
А може годі вже збирати в'яле листя?
Ти - молодість твоя прекрасна.
Ти - найкраща кав'ярня у місті.
Не порівнюй вино з горілкою.
Ти - це дивовижна істота.
Тільки усівся за дикою гілкою,
Бо боїшся отої сволоти.
У дзеркалі.
Яка вганяє в потужні комплекси.
Як картини Сальвадора Далі.
Розірви.
Кайдани.
Піснями важкої хвороби.
Ти - це ти.
Ні жовтень, ні квітень, ні вересень.
Ні гидке кошенятко з вулиці.
Годі дивитись на сонце і жмуритись.
Від болю власної нікчемності.
Годі!
Бери у руки порив власної єдності.
І опускай у лайно ворогів.